ОРЕНДА

КОМЕРЦІЙНЕ ПРИМІЩЕННЯ під офіс або виробництво
Леваневського, вул. Заводська, №2, на 1-му та 2-ому поверхах - по 80 кв. м, сан/вузол, ремонт, сигналізація, 380V
від 45 грн за 1 кв. м
067-80-30-699, 067-278-48-97

ПРОДАЖ

ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА
0,1 га в садівничому товаристві "Патріот-Таун" у районі Селекційної станції по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква; поруч ліс та парк "Олександрія"
208.000 грн (можливий торг)
093-648-49-71, 098-567-76-65

ПРОДАЖ

БУДИНОК
село Ленінське, Сквирський р-н
135 кв. м, оздоблення, газ, колодязь, гараж, літня кухня, погріб, госп/споруди, з/д 22 сот.
580.000 грн, торг
067-401-75-78, 050-765-54-68 (Лідія)

ОРЕНДА ПОДОБОВО

1-2-кімнатні КВАРТИРИ
відмінний стан, вся техніка, WiFi-інтернет, документи
096-560-57-57
063-560-57-57
066-560-57-57

ПРОДАЖ

ГАРАЖ
вул. Курсова, капітальний, цегляний, погріб, оглядова яма
067-508-96-12

ТАРИФ НА ОПАЛЕННЯ У БІЛІЙ ЦЕРКВІ ЗА ЛЮТИЙ ЗНИЗИВСЯ

N 190КП "Білоцерківтепломережа" оприлюднили розмір тарифу для будинків, де немає приладів обліку тепла. 

Зокрема, у таких будинках тариф становитиме 28, 45 грн за кв м.

Нагадаємо, вартість опалення для будинків без лічильників у Білій Церкві в опалювальному періоді 2016-2017 рр. становив:

- жовтень – 11, 62 грн за кв м

- листопад – 23, 54 грн за кв м

- грудень – 29, 32 грн за кв м

- січень – 43, 57 грн за кв м

Вартість нарахування залежить від погодніх умов та кількості будинків по місту, які обладнані тепловими лічильниками. 

Також, завітавши на сайт КП "Білоцерківтепломережа" ви можете дізнатися, яка вартість опалення у вашому будинку, якщо він обладнений тепловим лічильником, а також обсяг заборгованності будинку за послугу опалення.  

Джерело: http://bc-news.com.ua/zhkg/item/2272-taryf-na-opalennia-u-bilii-tserkvi-za-liutyi-znyzyvsia

НОВІ НАЗВИ РІДНИХ ВУЛИЦЬ. Вулиця та перший, другий, третій провулки Січових Стрільців – перейменовані назви вулиці та першого, другого, третього провулків Стаханівських відповідно.

Sichovi strilci«Січові Cтрільці» – вiйськовий пiдроздiл Надднiпрянської Армії УНР, сформований у 1917 році початково з вiйськовополонених австро-угорців українського походження. Назва «січові стрільці» була вперше використана під час І Світової війни при формуванні в Австро-Угорщині добровольчого підрозділу – Легіону УСС, ядро якого становили активісти довоєнного січовогосокілського і пластового руху.

Галицько-Буковинський курінь (1-й Курінь Січових стрільців) (11.1917-04.1918). Перше вiйськове формування Сiчових стрiльцiв у Надднiпрянщинi – Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців – було зорганізовано у Києві у листопаді 1917 з українців – галичан та буковинців – росiйських вiйськовополонених австро-угорської армії, якi знаходились в Надднiпрянськiй Українi та добровiльно згодилися захищати Українську Центральну Раду перед наступом більшовиків (командир куреня – сотник Григорій Лисенко). У грудні-січні курiнь (батальйон) брав участь у боях під Бахмачем і вКиєві, далі захищав уряд УНР під час відступу до Житомира. Наприкінці січня 1918 Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців брав участь у придушенні Січневого повстанняв Києві. Відтоді й аж до кінця існування формувань Січових Стрільців, їх верховним головнокомандувачем вважався полковник армiї УНР, колишнiй фенріх австро-угорської армiї, Євген Коновалець. По звiльненню 1 березня 1918 року Києва, 1-й курінь Січових стрільців залишився в Києві для охорони порядку і розгорнувся в полк Січових стрільців у складі двох піших і одного запасного куренів, кінної розвідки і гарматної батерії; він нараховував 3 000 старшин і вояків (у тому ч. бл. ⅓ наддніпрянців).

По відмові після гетьманського перевороту полку Січових стрільців продовжувати військову службу на користь Української Держави, його роззброїли німці й Січові стрільці розійшлися по Україні, але значна частина їх перейшла на службу до Запорізької дивізії збройних сил Української Держави, де у 2-му піхотному полку полковника Петра Болбочана склала 3-й курінь.

У кінці серпня гетьман Павло Скоропадський погодився на формування Окремого загону Січових Стрільців і призначив для нього місце розташування у Білій Церкві; склад: 1 піхотний курінь з 4 сотень, кулеметна сотня, кінна розвідка, гарматна батерія і технічна частина; загальний стан – 59 старшин і 1 187 вояків (бойовий стан – 46 і 816).

Окремий загін Січових Стрільців (кін. 08.1918-11.1918) став на чолі повстання проти гетьмана Скоропадського після проголошення ним федерації з Росією, й у вирішальному бою під Мотовилівкою (18 листопада 1918) Січові Стрільці перемогли гетьманських дружинників. 22 листопада 1918 Січові стрільці рухались від Крюківщини – Монастирський хутір на ст. Пост-Волинський, а вояки Чорноморського куреня – від Борщагівкив напрямі Житомирського шосе. Січові стрільці, дізнавшись про розгром чорноморців, вирішили припинити наступ і закріпитись на зайнятих позиціях, чекаючи підходу нових повстанських загонів, з яких і почалось формування Осадного корпусу під командуванням отамана Є. Коновальця. 27 листопада після обстрілу з гармат німецького полку, що йшов на станцію Боярка 25 листопада і зазнав значних втрат, кинуто проти лівого флангу повстанського війська три полки піхоти, підтримані кіннотою і гарматами. Зав’язався жорстокий бій, у якому обидві сторони зазнали великих втрат. Стрілецьке командування вступило в переговори з наступаючою групою німецьких військ і уклало тимчасове перемир’я на фронті.

Дивізія Січових Стрільців. Корпус Січових Стрільців (12.1918-06.1919). Під час облоги Києва Січові Стрільці розгорнулися спочатку у Дивізію Січових Стрільців. 3 грудня 1918 наказом по військам Української Народної Республіки з дивiзiї січових стрільців та трьох повстанських дивізій – чорноморців і дніпровців (1-ї та 2-ї Днiпровської пiд командуванням, вiдповiдно, отаманiв Зеленого та Данченка) створено Осадний корпус під командуванням Є. Коновальця; командир штабу – Юріїв Іван. Осадний корпус – дивізія Січових Стрільців (11 000 бійців), Чорноморська дивізія та 1-ша i 2-га Дніпровські дивізії (14 000 бiйцiв); разом бл. 25 000 вояків, у тому числі бл. 20% галичан та 80% наддніпрянців. У ніч на 13 грудня чотири дивізії Осадного корпусу, який на цей час налічував понад 20 тис.багнетів, виступили на Київ і зайняли на підступах до міста позиції, втрачені 29 листопада. 2-гу Дніпровську дивізію під командуванням отамана Данченка було перекинуто з Трипільського району на лівий берег Дніпра, звідки вона мала рушити на Дарницю, щоб оточити столицю з півночі. 14 грудня почався загальний наступ формувань Осадного корпусу на Київ, дивізія січових стрільців просувалась в напрямі станція Жуляни – Пост-Волинський – Київ-Пасажирський; вояки Дніпровської дивізії наступали з боку Святошина. У ніч з 14 на 15 грудня місто було зайняте військами Директорії. 8-16 лютого в передмісті Києва проводилася невдала спроба контрнаступу повстанських дивiзiй Осадного корпусу на Січових стрільців з метою повернути столицю. У першій фазі другої війни проти союзу більшовицьких Росії та України Осадний корпус розклався: його повстанськi дивізії (обидвi Днiпровськi, Чорноморська) розбіглися або перейшли до ворогів і боєздатною залишилася тільки колишня дивізія Січових Стрільців, яка в січневих і лютневих боях проти Української Червоної арміїі повстанців отамана Зеленого зазнала важких втрат. У кінці лютого залишки дивiзiї Січових Стрільців були відведенi у тил для реорганізації, після якої дивізія нараховувала 500 старшин і 7 000 вояків, але внаслідок бою під Бердичевом (21-29 березня 1919) вона зменшилася до 300 старшин і 4 500 вояків. Незважаючи на подальші бої в районі Шепетівкий Кремянця, корпус Січових Стрільців, в який була переiменована дивiзiя Січових Стрільців, завдяки новому поповненню, збільшився у червні до 319 старшин і 8 067 вояків (у тому числі 5 172 бойового складу) без гарматних полків і батерій, що були у складі УГА (2-й і 6-й гарматні полки Січових Стрільців) або Армії УНР (4-й полк, 12-та батерія).

Група Січових Стрільців. 1-й полк Січових Стрільців (07.1919-11.1919). У поході на Київ (липень-серпень1919), перейменований на Групу Січових Стрільців у складі Армійської групи полковника А. Вольфа, корпус наступав через Шепетівку, Звягель н Коростень (загальний стан: 8 600 старшин і вояків, бойовий – 5100 багнетів, 206 кулеметів, 425 шабель, 42 гармати). Після виникнення нового фронту проти Добровольчої армії генерала А. Денікіна Група Січових Стрільців відступила з-під Коростеня до Шепетівки і в середині жовтня частково перейшла на фронт Добровольчої армії, але в грудні, у зв’язку з катастрофою обох українських армій у «трикутнику смерті», демобілізувалася. 23 листопада 1919 в Любарі гайдамацька бригада отамана О. Волоха роззброїла 1-й полк Січових стрільців й заарештувала його командира полковника І. Андруха.

У 1920 роцi, у складi вiдродженої Армiї УНР, в основному з колишніх Січових Стрільців, сформувалася 6-та Січова стрілецька дивізія. Хоч у ній на командних постах i були старшини з iнтернованого поляками в 1919 роцi копусу Січових Стрільців Євгена Коновальця, ця дивізія до формації Січових Стрільців не вiдноситься, тому що керiвництво ЗУНР, на вiдмiну вiд УНР, негативно поставились до вiйськового союзу УНР з Польською республiкою.

До складу Групи Січових Стрільців входило: 6 полків піхоти, 6 полків артилерії, кінний полк з 2 дивізіонів, автоброневий дивізіон, 4-5 панцерних потягів, об’єднаних у панцерний дивізіон, Кіш Січових Стрільців, Скорострільний вишкіл Січових Стрільців, технічні, ремонтні й обозні частини.

Незмінним командиром корпусу був полковник Євген Коновалець, начальниками штабу – старшини генерального штабу колишньої російської армії, полковники: Б. СулківськийВалеріян СологубМ. БезручкоВ. ЗмієнкоЮ. Отмарштайн. Також головні командні пости були обійняті старшинами колишньої російської армії. Під їх командуванням було 5 полків піхоти (командири: Ю. ОсипенкоС. ПищаленкоА. КметаВ. МончинськийТ. Виборний), 5 полків артилерії (Зарицький Володимир Антонович, О. ГолубаївД. ІньківД. МихайлівЯ. Бутрим), амуніційний парк, технічні частини й панцерні потяги; вони також переважали серед командирів куренів, батерей і навіть сотень.

З галицьких старшин були відомі полковники: А. МельникІ. РогульськийР. Сушко, сотник І. Андрух (командир 1 полку піхоти Січових Стрільців), підполковник М. Курах, сотник М. Турок (командир автоброневого дивізіону Січових Стрільців). Серед рядового складу наддніпрянці в піхоті становили бл. 75%, а в артилерії і технічних частинах – 90%; галичани переважали в господарській (незмінний начальник постачання сотник І. Даньків) і санітарній службі (сотник І. Рихло) та в інструкторському персоналі Коша Січових Стрільців і різних вишколів (полковник І. Чмола, сотник В. Соловчук).

У формації Січових Стрільців Армія УНР диспонувала військовою частиною, яка виділялася своєю організованістю і боєздатністю. Як головна підпора проти гетьманського повстання, Січові Стрільці мали великий вплив на Директорію УНР, але після від’їзду В. Винниченка за кордон цей вплив зменшився. По війні керівні старшини Січових Стрільців були творцями і головними постатями УВО-ОУН.

На фото: cотня січових стрільців під час військової підготовки (Київ, 1918 р.)

Джерело: www.uk.wikipedia.org

Далі буде…

Матеріал опублікований у газеті «Недвижимость Белой Церкви» №10(474) від 07.03.2017.

НОВІ НАЗВИ РІДНИХ ВУЛИЦЬ. Вулиця Героїв Крут, перший та другий провулки Героїв Крут – нові назви вулиці Комсомольська, першого та другого провулку Комсомольський відповідно.

Бій під Крутами – бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крутита села Памятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина.

Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противникаі здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російськерадянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянськихвозах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.Ця затримка ворога дала змогуукраїнській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Памяті тридцяти».

Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. 2006 року на місці бою встановлено пам’ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні.

(17) грудня 1917 року Рада народних комісарів Росії надіслала ультиматум Українській Центральній Раді за підписами Володимира Леніна і Лева Троцького. Більшовики вимагали легалізувати більшовицькі військові загони в Україні й припинити їх розброєння. Зазначалося, що в разі невиконання вимог російський радянський уряд вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти нього. 5 (18) грудня 1917 року, не дочекавшись відповіді від українського уряду, більшовицький російський уряд Леніна-Троцького оголосив війну УНР. Бойові дії розпочалисяв середині грудня 1917 року, а з проголошенням Четвертого універсала незалежності УНР Центральною Радою22 січня 1918 року країна опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією. 12 грудня 1917 року Всеукраїнський зїзд рад у Харкові проголосив Українську Народну Республіку. Раді вже в половині грудня надходила військова й інша допомога більшовицьким силам в УНР. Під командуванням Антонова-Овсєєнка 20-тисячний більшовицький загін прямував на схід України, а з північного сходу наступав загін Михайла Муравйова. Попри те, що загін названо Східним фронтом, він становив більше ніж шість тисяч чоловік, переважно московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флотуНаприкінці грудня 1917 року радянську владу вже було встановлено у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях. На черзі був Київ. Загальне командування операцією захоплення столиці здійснював Михайло Муравйов; більшовицьке угрупування під його особистим керівництвом нараховувало до 6 тис. чоловік, мало кулемети і артилерію. Наступ на місто більшовицькі війська вели двома групами: одна залізницею Харків – Полтава – Київ, друга у напрямі КурськБахмач – Київ.

Тим часом із майже 300 тисяч війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще влітку 1917 до січня 1918 кількість військ вірних УНР зменшилася до близько 15 тисяч людей в усій країні. Історики звертають увагу на здеморалізований стан українських військ, на їхню стомленість війною та, передусім, на відмінну систему революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік цілі загони армії УНР. Іншою загрозою для УНР, до речі, була велика кількість більшовицьких прихильників у країні, навіть у Києві. Вирішальним для долі бою під Крутами і реально загрозливим для уряду УНР було і збройне повстання на заводі «Арсенал», яке було придушено. За таких умов єдиною надією і опорою Центральної Ради залишилась патріотично налаштована студентська молодь Києва, яку і було залучено на захист столиці України.

У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами, а вже 5 січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету Cв. Володимира і Українського народного університету було ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців. Незабаром з’явилося у київських газетах звернення до українського студентства.

Усупереч радянським теоріям, вступ до куреня був винятково добровільний, єдиною погрозою для небажаючих був бойкот та можливе виключення зі складу студентів. До новоствореного куреня навіть вступили учні старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства м. Києва. Таким чином, удалося скласти дві сотні, на чолі яких поставили студента Українського народного університету – старшину (сотника) Андрія Омельченка.

Для охорони кордонів України з півночі на станції Бахмач із середини грудня 1917 року перебував український гарнізон у складі чотирьох сотень (старших курсів) 1-ї Київської юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького. 26 січня прийшло повідомлення від командира цього загону Аверкія Гончаренка з-під Бахмача, що негайно потрібно допомоги проти більшовицьких загонів, що нападають. А вже 27 січня прибуло підкріплення: перша сотня новоствореного Студентського куреня. Переважна більшість студентів була без жодної військової підготовки, дві швидко сформовані сотні мали недостатньо боєприпасів та були погано озброєні: мали лише 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд у вигляді артилерійської гармати на залізничній платформі. На додаток, уже під час самого бою, приєдналося ще й 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва.

Не наважуючись зустріти противника в Бахмачі, де перебувало до двох тисяч робітників, налаштованих по-більшовицькому, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду – насип залізничної колії, на лівому – студентська сотня в складі вже наявного там загону почала рити окопи й споруджувати земляні укріплення. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні близько чотирьох сотень бійців, переважно студентів та юнкерівСтудентський курінь було поділено на чотири чоти (взводи) по 28-30 людей. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

Наступного ранку 29 січня, близько 9 години ранку розпочався наступ. Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримували ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил ворога, що наступає, та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лощенка, якою також стримували наступ більшовиків. Утрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їхня гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь на українських позиціях. Бій тривав більше ніж 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов радянськиий бронепоїзд, що розпочав обстріл оборонців із тилу.

Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів та юнкерів закінчувалися набої й скінчилися снаряди для гармати. Загони більшовиків почали обходити позиції захисників із лівого флангу – настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід у напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який на них чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але, отримавши звістку про збройне повстання на заводі «Арсенал», Петлюра покинув позиції в Крутах і рушив на Київ, оскільки, на його думку, саме там була найбільша небезпека.

Юнкери відступали під прикриттям насипу, а в студентів спереду й позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Більшовики, або не хотіли, або, швидше за все, не моглиназдогнати основні сили, і продовжувати наступ на Київ того ж дня – залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах.

Близько 17-ї години зібралися всі українські підрозділи, і з’ясувалося, що не вистачаєоднієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум’ятті бою в полон потрапив розвідувальний звід (близько 30 осіб). Відступаючи в сутінках, студенти втратилиорієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з боку радянських військ(близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, зі 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

Існує декілька версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Існує версія, начебто командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацького кошу Слобідської Українина чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події в Києві.

Пам’яті тридцяти

На Аскольдовій могилі

Поховали їх

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! –

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, – грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

Павло Тичина, 1918 рік

Джерело: www.uk.wikipedia.org

Далі буде…

Матеріал опублікований у газеті «Недвижимость Белой Церкви» №9(473) від 28.02.2017.

ЯК ПЕРЕДАТИ ПОКАЗНИКИ ЛІЧИЛЬНИКА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, АБИ НЕ СТОЯТИ У ЧЕРЗІ?

N 189Білоцерківці часто зіштовхуються з тим, що у квитанціях за електроенергію показники значно перевищують ті, які показує квартирний лічильник електроенергії. Тож громадяни йдуть у офіс ПАТ «Київобленерго», аби подати точні показники та не переплачувати. Виникають черги, споживачі нервують і часто звертаються до журналістів з питанням, чому не працюють контактні телефони. Журналіст БЦ News особисто побував у кол-центрі та побачив, як він працює, а також дізнався, як можна уточнювати свої показники, не витрачаючи час та нерви на дороги і черги.

Кол-центр ПАТ «Київобленерго» знаходиться у Білій Церкві на 4 поверсі офісу, по вулиці Офіцерській. Зателефонувати туди можна за номером: (044) 459-07-40 або за номером (04563) 15-05. Оператори приймають дзвінки з питань відсутності світла та передачі показників. На номер одночасно може додзвонитися 60 споживачів. Проте додзвонитися все одно важко, хоча працівники кол-центру постійно приймають дзвінки. Часом на одному телефоні черга із дзвінків становить 27-30 абонентів. Чому так? Річ у тім, що кол-центр обслуговує всю Київську область, а не лише Білу Церкву.

kol1

Ось так виглядає кол-центр ПАТ "Київобленерго", який обслуговує всю Київську область

Тож керівник кол-центру Юлія Козирєва радить для передачі показників скористатися кількома можливими варіантами, які не заберуть у споживачів багато часу та сил.

Можна передати показники СМС-повідомленням чи електронним листом. Про це детальніше читайте ТУТ

А можна залишити голосове повідомлення. Для цього потрібно мати телефон, який працює у тоновому режимі.

Телефонуєте до кол-центру за номером (044) 459-07-40 або за номером (04563) 15-05. Далі натискаєте на телефоні зірочку (*) для переведення телефону у тональний режим. Потім обираєте меню самообслуговування, натиснувши «1», далі прийом пропозицій, натиснувши «4», залишаєте усне повідомлення після звукового сигналу, натиснувши «1».

Отже, порядок дій:

(044) 459-07-40 або (04563) 15-05

*

141

Запис триває 30 сек, за цей час ви маєте продиктувати всі цифри свого особового рахунку (вказаний на квитанції ось так o/р), далі вказати показники лічильника, назвати дату дзвінка та лишити свій номер телефону для можливого зв’язку з вами. Так слід робити кожного 1 числа місяця, і вам не доведеться вистоювати в чергах.

kol2

Робота операторів не з легких: доводиться не лише показники записувати чи заявку про ліквідацію аварії, але й вислуховувати скарги

Звичайно, людям похилого віку можливо буде складно освоїти ці речі самостійно, тож енергетики просять дітей та внуків, молодших родичів, знайомих, сусідів допомоги літнім абонентам, аби ті не змушені були щомісяця їздити в офіс «Київобленерго» для передачі показників. 

Джерело: http://bc-news.com.ua/zhkg/item/2262-yak-peredaty-pokaznyky-lichylnyka-elektroenerhii-aby-ne-stoiaty-u-cherzi

ПОДАТОК НА НЕРУХОМІСТЬ-2017: ХТО ПЛАТИТЬ І ПО ЯКИМ СТАВКАМ

N 188Торік власники житла Білоцерківського регіону перерахували майже 17 млн. гривень податку. Для місцевих бюджетів — це не зайвий ресурс на соціальні виплати, розвиток інфраструктури, освітні та культурні програми.

У 2017 році українці також будуть сплачувати податок на нерухомість, хоча і не всі. Податок сплачується за кожний квадратний метр понад встановлену норму, а саме база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів.

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, утому числі їх часток), на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

При цьому, відповідно до пп. 266.4.3  Податкового кодексу, найбільше доведеться сплатити в казну за житлову та нежитлову нерухомість, що використовується  власниками з метою одержання доходів (здається в оренду, лізинг, позичку, використовується у підприємницькій діяльності). Власникам великого житла (понад 300 квадратних метрів для квартир і 500 - для будинків) доведеться додатково заплатити 25 тис. грн.

Не потрапляє під податок нерухомість в зоні відчуження, гуртожитки, аварійне житло. Крім того, не обкладається податком майно сиріт та одиноких матерів, які виховують дитину-інваліда. Також не потрібно платити податок з дитячих садків, комунальних будівель, храмів.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує у 2016 році 3% розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (пп. 266.5.1 ПКУ) та 1,5% у 2017 році.

Податкове повідомлення-рішення із сумами податку контролюючий орган надішле фізичним особам платникам податків до 1 липня. Сплата нарахованих сум здійснюється протягом 60 днів з дня вручення рішення.

У разі, якщо рішення про сплату податку надійшло на квартиру, яку, наприклад, вже продали, або ж якщо взагалі не надійшло, але за законом нерухомість повинна обкладатися податком, потрібно звернутися до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації).

Білоцерківська ОДПІ

Джерело: http://bc-news.com.ua/ekonomika/item/2260-podatok-na-nerukhomist-2017-khto-platyt-i-po-iakym-stavkam