ОРЕНДА

КОМЕРЦІЙНЕ ПРИМІЩЕННЯ під офіс або виробництво
Леваневського, вул. Заводська, №2, на 1-му та 2-ому поверхах - по 80 кв. м, сан/вузол, ремонт, сигналізація, 380V
від 45 грн за 1 кв. м
067-80-30-699, 067-278-48-97

ПРОДАЖ

ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА
0,1 га в садівничому товаристві "Патріот-Таун" у районі Селекційної станції по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква; поруч ліс та парк "Олександрія"
208.000 грн (можливий торг)
093-648-49-71, 098-567-76-65

ПРОДАЖ

БУДИНОК
село Ленінське, Сквирський р-н
135 кв. м, оздоблення, газ, колодязь, гараж, літня кухня, погріб, госп/споруди, з/д 22 сот.
580.000 грн, торг
067-401-75-78, 050-765-54-68 (Лідія)

ОРЕНДА ПОДОБОВО

1-2-кімнатні КВАРТИРИ
відмінний стан, вся техніка, WiFi-інтернет, документи
096-560-57-57
063-560-57-57
066-560-57-57

ПРОДАЖ

ГАРАЖ
вул. Курсова, капітальний, цегляний, погріб, оглядова яма
067-508-96-12

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЧАС ПОДАННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ З ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

N 172Білоцерківська ОДПІ нагадує платникам податків, що наближається час подання декларації з плати за землю. А саме - базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджено наказом МФУ від 16.06.2015 р. № 560. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подавати щомісячні декларації.

Водночас, платник податку - юридична особа має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію (протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним), що звільняє його від обов'язку подавати річну податкову декларацію. Зазначена норма визначена п. 286.2 та п. 286.3 ст.286 Податкового кодексу України.

Також наголошуємо, що якщо платники земельного податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Тобто, юридичні особи, які користуються пільгами з земельного податку та надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, земельний податок за площі, надані в оренду, сплачують на загальних підставах з дати укладання договору оренди. Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування. Зазначена норма передбачена п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України.

Білоцерківська ОДПІ

НОВІ НАЗВИ РІДНИХ ВУЛИЦЬ Ім’ям Уласа Самчука перейменовано вулицю Учгоспну

Ulas SamchukУлас Олексійович Самчукукраїнський письменникжурналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово».

Улас Самчук народився 20 (за старим стилем 7) лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків, як на той час, заможних селян. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля. У1913році, коли Уласові Самчуку було вісім років, сім’я переїхалав село Тилявку Кременецького повіту. Але з Дерманем зв’язків не втрачав, в 1917-1920 рр. навчався у чотирикласовій вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Св. Феодорівській учительській семінарії. У 1921-1925 роках – в Крем’янецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка.

Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). 23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина, розвозив рольвагою по копальнях і гутах залізо.

«Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що, по-перше, завдяки Герману Блюме він, як вільнослухач, студіював у Бреславському Університеті з 1927 р. Германіна фон Лінгейсгайм (мама Германа) люб’язно дала притулок «обідраному українцю» у своїй оселі й терпляче навчала його німецької мови. Вдруге прийшов Герман Блюме на допомогу Уласові через 15 років: завдяки його клопотанню нацисти 20 квітня 1942 року випустили письменника, арештованого 20 березня цього року, з Рівненської в’язниці. Герман Блюме в Рівному був начальником цивільної поліції райхскомісаріату «Україна».

З 1925 почав друкувати оповідання в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом у «Літературно-науковому віснику» та ін. журналах (видані окремою збіркою «Віднайдений рай», 1936). Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме у цьому німецькому містечку «в моєму всесвіті з’явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої „Волині“».

1929 року переїхав до Чехословаччини та навчається в УВУ у Празі. Жодного вищого навчального закладу не зміг закінчити. Кожну науку Улас опановував без учителів, самотужки. Бездоганно володів німецькоюпольською, чеськоюросійською, менше французькою мовою.

У Чехословаччині жив з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям.У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ – Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.

1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943р. З ним працював редактором Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор. У 1944-1948 рр. жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Після переїзду до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).

Ім’я Уласа Самчука прижиттєво було відоме в країнах Європи та в Америці. Як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, «вражає не те, що на українській землі народився цей винятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зісох у „волинській тихій стороні“, в абсолютно безпросвітних обставинах».

У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття. Своє перше оповідання – «На старих стежках» – опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили уЛьвові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).

У найвидатнішому творі Самчука – трилогії «Волинь» (І-III, 1932-1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х – початку 1930-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного й державного становлення. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук: «У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами».

Ідейним продовженням «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932-1933, у романі «Гори говорять» (1934) – боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті. У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-1947). У 1947 закінчив драму «Шумлять жорна». У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної й сучасної підрадянської дійсності.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П’ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.

Джерело: www.uk.wikipedia.org

Далі буде…

Матеріал опублікований у газеті «Недвижимость Белой Церкви» №49(461) від 06.12.2016.

НА КИЇВЩИНИ БІЛЬШЕ ПОЛОВИНИ БОРЖНИКІВ ЗА ГАЗ НЕ ОФОРМИЛИ СУБСИДІЮ

N 171З початку опалювального сезону борги мешканців Київщини за газ почали динамічно зростати і на сьогодні складають понад 800 мільйонів гривень. Основний приріст заборгованості спостерігається серед тих споживачів газу, котрі не оформили субсидію.

На разі біля 440 тисяч клієнтів ТОВ «Київоблгаз Збут» із загальним боргом 463 млн. гривень не оформили субсидію.  

«Якщо родина не в змозі оплатити за енергоносії самостійно, їй необхідно оформлювати державну допомогу. В протилежному випадку є перспектива не тільки залишитись без газу, а ще й оплачувати борги в судовому порядку», - зазначив директор ТОВ «Київоблгаз Збут» Денис Смоляков.

Щоб оформити субсидію мешканцям області необхідно направити заповнену заяву та декларацію про доходи в органи соціального захисту населення за місцем проживання. На державну допомогу можуть претендувати родини, якщо їх витрати на комунальні послуги перевищують 15% сукупного місячного доходу сім’ї. Оформити субсидію мають можливість також безробітні та споживачі, що мають борги за газ.

Порядок визначення доходів родини при оформленні субсидії

Після того, як споживачу надається субсидія, ТОВ «Київоблгаз Збут» отримує від відділу соцзахисту інформацію щодо розміру допомоги, перерахованої споживачу. Ця субсидія зараховується на особовий рахунок споживача газу. Розмір обов’язкового платежу, як і розмір допомоги, також визначається органами соціального захисту населення.

Безробітні теж мають право на субсидію

У випадку накопичення боргів за енергоносій, газова компанія буде змушена припинити доставку газу, як це передбачено законодавством. Для відновлення доведеться сплатити всю суму боргу та послуги з відновлення. З початку року на Київщині за газові борги були відключені від газопостачання біля 7 тисяч злісних неплатників.

З інформацією щодо оформлення субсидії можна ознайомитись на сайті http://teplo.gov.ua/, або запитати у фахівців урядової гарячої лінії 1545.

За матеріалами "Київоблгаз Збут"

У БІЛІЙ ЦЕРКВІ ВІДМОВИЛИСЯ ВІД ВИДАЧІ ДОЗВОЛІВ НА АВТОНОМНЕ ОПАЛЕННЯ ОКРЕМИХ КВАРТИР

N 170На сайті Білоцерківської міської ради опублікований звіт про періодичне відстеження результативності регуляторного акта – рішення Білоцерківської міської ради від 16 вересня 2009 року № 1110 «Про видачу дозволів на відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води та облаштування квартир, приміщень індивідуальним опаленням за кошти споживача». Згідно документу, щасливчиками виявилося всього 2391 власників помешкань. 

У документі подаються такі статистичні дані:

- кількість звернень та скарг громадян міста до органів місцевого самоврядування з приводу отримання неякісних житлово-комунальних послуг  з опалення та гарячого водопостачання:

у 2009 році – 126

у 2010 році – 2

у 2011 році – 3

у 2012 році – 2

у 2013 році – 5

у 2014 році – 6

у 2015 році – 3

у 2016 році – 7

- кількість дозволів на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виданих громадянам:

у 2009 році – 416

у 2010 році – 606

у 2011 році – 395

у 2012 році – 245

у 2013 році – 202

у 2014 році – 269

у 2015 році – 258

у 2016 році – 0

Автори звіту вважають: «Відбулось значне зменшення кількості звернень та скарг громадян міста до органів місцевого самоврядування з приводу отримання неякісних житлово-комунальних послуг. З прийняттям даного регуляторного акта, громадяни які скаржились на неякісні послуги опалення та гарячого водопостачання, зараз мають змогу отримати дозвіл на встановлення індивідуального опалення, якщо житлові умови та технічний стан квартир (приміщень) яких дійсно цього потребують».

Щоправда в наступному абзаці автори суперечать самі собі, адже повідомляють, що останнє засідання постійно діючої міжвідомчої комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачаннявідбулося 18 листопада 2015 року, її подальша діяльність була призупинена в зв’язку з кадровими змінами її складу.

Але не тільки кадрові зміни завадили комісії видавати такі дозволи. Чиновники ретельно вивчили законодавство і виявили, що комісія  має  право  не  розглядати  заяву окремо мешканця про відключення від опалення до прийняття  рішення  про  відключення  від  мереж  централізованого теплопостачання всього будинку. Бо це нібито створить проблеми з опаленням тих житлових приміщень, що не обладнані індивідуальним опаленням, при цьому, у першу чергу, постраждають соціально незахищені та малозабезпечені верстви населення.

Таким чином, у Білій Церкві видано дозволів на відключення від систем неякісного опалення помешкання – 2391. Решта мешканців такого права позбавлені. Виникає питання: чому комісія раніше не вивчила досконало законодавство і поставила мешканців Білої Церкви у нерівні умови?

Нагадаємо, у 2016 році міська влада запевнила мешканців, що гаряча вода є збитковою послугою, а тому її подавати не будуть. 

За матеріалами сайту Білоцерківської міської ради

НОВІ НАЗВИ РІДНИХ ВУЛИЦЬ Вулиця Івана Мазепи постала на місці вулиці Щорса

I MazepaІван Мазепа-Калединський – український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687-1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704-1709). Князь Священної Римської імперії (1707-1709). Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Кавалер орденів Андрія Первозванного(1700) і Білого Орла (1705).

Народився 20 березня 1639 року на хуторі Мазепинці Київського воєводства (неподалік від Білої Церкви). У 1592 король Сигізмунд II Август подарував маєток шляхтичеві Михайлові Мазепі-Калединському з роду КурчівБатькоСтефан-Адам Мазепа – був шляхтичемпокозачився в часи Хмельниччини, став 1654 року Білоцерківськимотаманом. Мати – Марина Мокієвська – представниця старого шляхетського роду з Білої Церкви; присвятила молоді роки сім’ї, вихованню сина Івана та доньки Олександри. Змалку Іван Мазепа мусив навчатися військової справиїзди верхифехтування. Мати відправила на навчання до Києво-Могилянської академії. В академії 3 роки вивчав риторикулатину. Добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші, цікавився усіма видами літературної творчості; протягом життя опанував вісім іноземних мов.

Закінчивши навчання, повернувся додому. Батько мріяв про велику кар’єру для свого сина, вислав його до двору короля Речі Посполитої, великого князя литовського і руського Яна II Казимира. Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля. Відвідав НімеччинуФранціюІталію, можливо, Австрію у дипломатичній місії козаків. У 1662-1669 роках король Ян-Казимир доручав Мазепі кілька різних дипломатичних місій в Україні, Османської імперії, Московії. Під час служби при дворі Яна ІІ Казимира мав персональний конфлікт зі шляхтичем Яном-Хризостомом Пасеком, що ледве не закінчився дуеллю в королівських палатах. Мазепа втратив прихильність короля, змушений був повернутися до України.

З 1663 року Іван Мазепа жив у родовому маєтку в селі Мазепинці; після смерті батька успадкував посаду чернігівського підчашого. Наприкінці 1669 року вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка. У Корсуні, десь у 1668-1669 роках, одружився з трохи старшою від нього вдовою Ганною Фридрикевич, про яку мало що відомо. Невідомо також, чи мала вона дітей від Мазепи.

У червні 1674 року Дорошенко послав Мазепу до Криму й Османської імперії, дав татарський ескорт, кілька полонених козаків з Лівобережжя, призначених у подарунок ханові та султанським достойникам. Під час подорожі біля річки Інгул Мазепа потрапив до рук запорожців, які могли його вбити; кошовий отаман Іван Сірко впізнав Мазепу й урятував. Коли гетьман Лівобережної України Іван Самойлович довідавшись про це, зажадав у Сірка видати йому Мазепу, Сірко спочатку відмовив, але під тиском московського уряду змушений був відіслати Мазепу до Батурина (липень 1674 року). Досвідом у міжнародних справах, бездоганними манерами Мазепа переконав Самойловича зробити його довіреною особою (було обрано військовим осавулом).

Булава гетьмана Лівобережної України до рук Івана Мазепи потрапила 1687 року в результаті чергової антигетьманської змови генеральної старшини, інспірованої фаворитом тодішньої московської правительки Софії князем Василієм Голіциним; гетьмана Івана Самойловича позбавлено влади та заслано до Сибіру. Військова рада, яка відбулася 25 липня, мала лише формальне значення. Вжито було всіх заходів, щоб здійснити намічений напередодні план виборів – місце голосування було оточене тісним колом («у шість чоловіка») московського війська. Навколо козаків розставлено стрільців і рейтарів. На Раді присутні були тільки 800 кінних і 1200 піших козаків, тобто зовсім незначна частина козацького війська. Старшина, яка стояла в перших рядах, вигукнула ім’я Мазепи, а коли дехто спробував називати інші ім’я, їх «вмить угамували». Іван Мазепа був обраний на гетьмана України. Мав тоді 50 років, був людиною з величезним життєвим та політичним досвідом.

Свою владу ототожнював з могутністю держави; якнайрішучіше захищався від будь-яких посягань з боку запорожців (боролися за свою автономність), деяких старшин, які посилали донос за доносом цареві. У зовнішній політиці відмовився від орієнтації на Річ ПосполитуКримОсманську імперію. Боротьба з Московією видавалась на той час безнадійною, тому тривалий час просто продовжував лінію Самойловича, спрямовану на забезпечення максимально можливої автономії.Завдяки дипломатичному хисту зумів налагодити стосунки з царівною Софією, фактичним керівником московського уряду князем Голіциним, з їхнім наступником – царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 року.З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на річці Самара.Мазепа різними способами сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промислового виробництва, торгівлі.Поширюються торговельні зносини також з Кримом і Чорноморсько-Дунайськими країнами.Росте і внутрішня торгівля, зокрема торговельний обмін між північчю й півднемГетьманщини, між Гетьманщиною і Запоріжжям та Слобожанщиною, між Лівобережжям і Правобережжям.

Був великим меценатом культурних починів і будов в Україні. Найбільш вражає в часи Мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головно архітектури. У добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України. Мазепинська доба створила свій власний стиль: виявився в образотворчому мистецтві, літературі, цілому культурному житті гетьманської України. Це було українське бароко – глибоко національний стиль, який мав своє найвище завершення в часи Мазепи.

Завдяки близьким стосункам із царем Петром І Мазепа зміг скористатися великим козацьким повстанням, що вибухнуло на підлеглому полякам Правобережжі в 1702 р. Правобережне козацтво на чолі з популярним у народі полковником Семеном Палієм підняло повстання. Повстанців було 12 тисяч, коли до них приєдналися інші козацькі ватажки – Самійло СамусьЗахар ІскраАндрій Абазин. Незабаром перед повстанцями впали такі твердині Речі Посполитої, як НемирівБердичів та Біла Церква. Однак полякам удалося відвоювати значну частину втрачених земель і взяти Палія в облогу в його «столиці» Фастові. Саме в цей час у Річ Посполиту вторгається найбільший ворог Петра І – король Швеції Карл XII. Скориставшись замішанням, Мазепа переконує царя дозволити йому окупувати Правобережжя. Знову обидві частини Наддніпрянської України були об’єднані, і заслугу здійснення цього міг приписати собі Мазепа. Щоб гарантувати себе від загрози з боку популярного в народі Палія, Мазепа за згодою Петра І наказує заарештувати того й заслати до Сибіру. У Москві Іван Мазепа мав власний дім поблизу Малоросійської колегії, архітектором якого, можливо, був Іван Зарудний.

На початку XVIII століття у стосунках із царем з’являється напруженість. 1700 року вибухнула Північна війна. Петро І вирішує модернізувати армію, управління, суспільствовзагалі.В межах цієї політики під загрозу потрапляла гарантована 1654 року традиційна автономія Гетьманщини.Під час війни цар висунув перед українцями нечуваніраніше вимоги (замість захисту своєї землі від безпосередніх ворогів — поляків, татар, османів, вони були змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві, Центральній Польщі). Регулярно українські полки поверталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60, 70 % складу. Намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро І поставив на чолі козацьких полків московитських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офіцери ставилися з презирством до козацького війська (вважали гіршим, часто використовували просто як гарматне м’ясо). Коли поповзли чутки про наміри царя реорганізувати козаків, старшина, положення якої було пов’язане з військовими посадами, занепокоїлася.Війна викликала ремствування серед українських селян, міщан: скаржилися, що в їхніх містах, селах розмістилися московитські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. Гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи московитським вельможею.

Загальне невдоволення штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся за допомогою до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Після того, як Мазепа переконався в тому, що цар нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700-1721 роки) для розв’язання державницьких проблем іншим шляхом. Цар порушив зобов’язання обороняти Україну від ненависних поляків, що було основою угоди 1654 року, український гетьман перестав вважати себе зобов’язаним зберігати вірність цареві. 7 листопада (28 жовтня) 1708 року, коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тисяч козаків і провідних членів старшини.

Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командувач московитськими військами в Україні князь Меншиков, вирізав усіх жителів: 6 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Звістка про бойню в Батуринітерор, що його розпочали в Україні війська Московії, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозроюв симпатіях до Івана Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Цар наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана; 11 листопада 1708 року ним став Іван Скоропадський. Єдиною значною групою українського населення, що стала на бік гетьмана, були запорожці. За це рішення вони дорого заплатили: у травні 1709 року московські війська здійснили каральну експедицію, знищили ряд українських поселень, і зруйнували Запорізьку Січ, після чого цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.

27 червня 1709 року відбулася Полтавська битва. Переможцем у ній вийшло Московське царство, у результаті чого провалилися плани Шведської імперії підпорядкувати собі Північну Європу; Московія забезпечила собі контроль над узбережжям Балтійського моря, почала перетворюватися на могутню європейську державу.

Втікаючи після поразки від переслідування московської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдові, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери у селі Варниця, 21 або 22 вересня 1709 року Іван Мазепа помер і був похований. Згодом перепохований у Галаці (нині Румунія). Через два роки османські мародери зруйнували могилу. Згодом козаки перепоховали тіло старого гетьмана.

За розпорядженням царя Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. Досі Російська православна церква та Українська православна церква Московського патріархату анафему не зняли.

У рамках меценатства Івана Мазепи була побудована Микільська церква у місті Біла Церква на Київщині (1706).

Ілюстрація: портрет Івана Мазепи художника В. Лопати (1991)

Джерело: www.uk.wikipedia.org

Далі буде…

Матеріал опублікований у газеті «Недвижимость Белой Церкви» №48(460) від 29.11.2016.